Герой – односельчанин  

 Дубрівний Петро Савелійович

Народився 18 травня 1911 року в селі . Там же закінчив початкову школу, з 10 років почав працювати . В 1931 році сім’я Дубрівних переїхала в Щербинівський радгосп ,там Петро Савелійович став працювати бригадиром тваринницької ферми .В 1933 році був призваним до рядів Червоної Армії. Служив рядовим 1-го кінно-козачого артилерійського  полку. Після успішного закінчення строкової служби повернувся в рідне село  .

З вересня 1941 року учасник бойових дій. Мав два поранення. З 1942 року командир  гармати . В числі перших Дубрівний приймав участь у форсуванні річки . В боях по утриманню та розширенню плацдарму на правому березі річки Дніпра спалив два середніх танки противника та знищів близько 40 німців. З 3.02.1945 року під сильним артилерійським мінометним вогнем та бомбардуванням він один з перших переправився  по льоду через річку Одер і вогнем своєї гармати допомагав піхотинцям зайняти плацдарм на березі річки.

  Із  спогадів Героя :

« Це було на річці Одер, в битві за місто Гаргаш. Переправившись через Одер, оточений приціл залишився один на цьому березі річки. Ми намагалися переправитись непомітно , але це нам не вдалось, тому поки інші переправлялись нам необхідно було прикривати їх і триматись на самоті. З чотирьох нас залишилось лише двоє, все це відбувалося в ночі , тому я не одразу помітив , що я залишився один .Ніч, нічого не видно , я відстрілювався на в гад, по спалахам від вистрілів ворожих  танків. Звичайно було дуже страшно, але дотримався до приходу наших військ. За цей бій мене нагородили Орденом Бойового Червоного Прапора було і присвоєно звання Героя Радянського Союзу, мої товариші отримали це звання посмертно .Я і моя машина дійшли до перемоги. 2 травня ми вже були в Берліні. Я відчував ,що кінець війни дуже близький, тому всі снаряди які в мене залишились я відстріляв по Рейхстагу. В день Перемоги хто плакав, хто співав від радості, хто проклинав Гітлера та розпочату ним війну. Але нам було радісно ,що саме страшніше для нашої Батьківщини  позаду, ми знову будемо жити під мирним світлим небом».